Антикварна книга (лат. antiquarius, фр. antiquaire, від лат. antiquus – стародавній, старий, старовинний) – умовна назва для різновиду букіністичної книги та інших видів книжкових раритетів. А. к. вирізняється певним віком, особливими товарними властивостями і  якостями, індивідуальністю в оціночному підході і характером використання. У процесі купівлі-продажу А. к. перебуває у сфері повторного товарного обігу.

Виникнення та застосування терміна А. к. свідчить, що його етимологія тісно пов’язана: а) з появою професії антикварія – особи, що займається торгівлею предметами старовини, у тому числі книгами; б) з виділенням антикварної торгівлі як окремої, зі специфічними особливостями, галузі книжкової торгівлі. При цьому термін не є статичним, його змістове наповнення розвивається в часі та просторі, залежно від соціально-економічних умов суспільства та епохи.

Так, у 18 ст. антикварними вважалися першодруки та рукописні видання. Із середини 19 ст. до категорії А. к. відносили видання початку 18 ст., а на початку 20 ст. антикварними вважалися книги, випущені до 1820 р. У наш час до них прийнято відносити частину книг, виданих до середини 20 ст. Нині А. к. вважають продукцію друкарської промисловості, у т. ч.: інкунабули (першодруковані книги до 1500 року) та інші старовинні та рідкісні книги, ноти, книги з автографами, екслібрисами, факсимільні видання. Проте хронологічний критерій для А. к. нині не є визначальним, до уваги беруться й інші особливості видань.

Антикварна книжкова торгівля, з властивими їй методами і прийомами роботи, наявністю торговців-професіоналів, як специфічна складова загальної книжкової торгівлі, зародилась у Німеччині: 1564 р. були випущені перші каталоги старовинних книжок, що продавалися на ярмарках в Лейпцигу і Франкфурті-на-Майні, які й дотепер є визнаними ярмарковими центрами світового рівня. На цей час припадає закріплення терміна А. к. в європейських мовах. На межі 18–19 ст. антикварна торгівля книгами в Європі стає самостійною галуззю. Найбільшими центрами такої торгівлі були і залишаються Париж, Лондон, Амстердам, Лейпциг, Мюнхен, Гаага, Відень, Мілан та деякі інші міста. Фонди більшості великих книгозбірень світу, приватних бібліотек (насамперед аристократії та заможних осіб) часто формувались шляхом придбання А. к.

Термін «антиквар» (з латинської мови – «знавець старожитностей») застосовується винятково до найбільш обізнаних фахівців, які мають великий досвід і працюють з різноманітним за типо-видовим складом асортиментом. Одним з перших видань, де ці поняття були зафіксовані, став «Словарь библиофила» (Москва, 1890; 2-ге вид. – 1903) Є. І. Аркадьева (1856–1917). Компетентність антиквара у сфері книжкової культури досягається шляхом тривалої і постійної самоосвіти, ретельного ставлення до своєї справи. Багато антикварів володіють унікальними власними колекціями, у т. ч. книжковими.

До кінця 19 ст. термін А. к. остаточно закріплюється за старовинними рукописами і друкованими виданнями, які перебували тільки у сфері торгівлі. За її межами – у складі бібліотечного фонду, домашньої (особистої) бібліотеки, музейної колекції  – вони називаються інакше: старовинними, рідкісними, найдавнішими, або визначаються конкретніше: рукописні книги, стародруки тощо.

На межі 19–20 ст., у період найвищого розквіту антикварної книжкової торгівлі, були спонтанно вироблені й емпірично закріплені основні форми та методи роботи з А. к.: систематична інформація у загальній і спеціальній періодиці про видання, що купуються та продаються, про умови торгівлі; регулярний випуск каталогів наявних книг (зокрема аукціонних) із зазначенням особливостей кожного примірника видання, ступеня його рідкісності; продаж А. к. на аукціонах, за попередніми замовленнями, поштою, у кредит, на комісійних засадах; купівля і продаж сформованих бібліотек чи книжкових колекцій; підтримання зв’язків із закордонними антикварними фірмами, участь в аукціонах за кордоном; контроль за станом суспільно цінних книжкових зібрань, недопущення їх розпорошень; ведення інтенсивної бібліографічної та пошукової роботи; індивідуальне обслуговування покупців, особливо з-посеред колекціонерів, бібліофілів, науковців, представників бібліотек; сприяння формуванню фондів наукових і публічних бібліотек, приватних зібрань.

1932 р.Всеукраїнська академія наук у Києві опублікувала «Каталог антикварної книжки». У виданні в алфавітному порядку подані бібліографічні описи праць у галузі історії, археології та музеєзнавства.

Роль і значення А. к. в суспільстві найтіснішим чином пов’язані з професіоналізмом фахівців букіністичної торгівлі, антикварів, їхніми знаннями не лише книги, а й історії суспільства, культури, мистецтва, психології; з умінням застосувати на практиці ці знання, обирати найбільш оптимальні форми і методи роботи з А. к. та її покупцем.

Упродовж 20 – початку 21 ст. А. к. як соціокультурне поняття стала об’єктом наукових досліджень. Нині усталилося поняття А. к. як такої, що об’єктивно відрізняється від інших видань, які потрапляють у вторинний товарний обіг: а) своїми сутнісними (тобто закладеними ще під час видання книги) властивостями; б) згодом набутими властивостями (власницькими й книготорговельними), які на ринку розглядаються як товарні ознаки. Це також стосується інформативності А. к., яка не зникає з часом, а лише видозмінюється і реалізовується у її спроможності задовольняти естетичні, історико-культурні, пізнавальні та інші потреби людини; бути предметом колекціонування, бібліофільських інтересів; виховання та навчання молоді.

А. к. як об’єкт високої культури і спеціальних знань (переважно історичних і книгознавчих) є товаром, що потребує особливої, неординарної уваги, окремого (експертного) оцінювання, після якого вартість А. к. може змінюватись. На зростання ціни А. к. впливають такі чинники: ступінь рідкісності примірника з огляду на належність до перших видань і малий наклад; достатній рівень збереженості примірника; наявність ілюстрацій; непошкоджена видавнича оправа; наявність автографів чи дарчих написів, екслібрисів, інших власницьких знаків видатних осіб; популярна тематика; повний комплект – для багатотомних видань. Чинниками, які об’єктивно знижують вартість А. к., є: поганий стан (зношеність) примірника в цілому; пошкодження паперу; відсутність окремих аркушів; великий наклад; власницька оправа; факт реставрації чи ремонту; наявність бібліотечних штампів; непопулярна тематика; некомплект – для багатотомних видань.

А. к., створена в різні історичні епохи, оформлена із застосуванням різних художніх і поліграфічних засобів, у різних стилях, різними художниками, є пам’ятником книжкової культури свого часу, справляє позитивний естетичний вплив на людину. А. к. прямо або опосередковано впливає на сучасне книговидання, сприяє формуванню в реальних і потенційних покупців естетичного смаку, виховує у них шанобливе ставлення до книжкової культури як усвідомленої потреби та необхідності. 

Нині поняття А. к. застосовується здебільшого з метою оптимізації (здорожчання) товарної пропозиції на букіністичному ринку (формування асортименту, реклама, оцінювання). 

Каталог антикварної книжки / Видавництво Всеукраїнської академії наук. – Київ : Видавництво Всеукраїнської академії наук, 1932. – 32 с.

Функе Ф. Книговедение : ист. обзор книжного дела: пер. с нем. / под. ред со вступ. статьей и доп. Немировского Е. Л. – Москва : Высш. школа, 1982. – 296 с. : ил.;

Собиратели книг в России [2-я половина XIX в.]. – Москва : Книга, 1988. – 295, [1] с. : портр. – (Деятели книги);

Букинистическая торговля : [учеб. для вузов по спец. «Книговедение и орг. кн. торговли»] / [А. А. Говоров, О. П. Голева, А. В. Дорошевич [и др.] ; под ред. А. А. Говорова, А. В. Дорошевич. – Москва : Изд-во МПИ, 1990. – 233, [1] с. : ил.;

Глотова Г. І. Асортимент видань сучасної букіністичної торгівлі в Україні / Г. І. Глотова // Поліграфія і видавнича справа. – Львів, 1990. – Вип. 28. – С. 106–110;

Тараканова О. Л. История художественно-полиграфического оформления русской антикварной книги : учеб. пособие / О. Л. Тараканова ; Моск. полигр. ин-т. – Москва : Изд-во МПИ, 1989. – 43, [2] с.;

Тараканова О. Л. Антикварная книга : учеб. для вузов по спец. «Книговедение» / О. Л. Тараканова. – Москва : Торговый дом «Изд-во Мир книги», 1996 . – 262 с.;

 Словник книгознавчих термінів / В. Я. Буран, В. М. Медведєва, Г. І. Ковальчук та ін. – Київ : Книжк. палата, 2003. – 160 с.;

Кушнаренко Н. Н. Документоведение : учеб. для студ. вузов культуры / Н. Н. Кушнаренко. – 8-е изд., стер. – Київ : Знання, 2008. – 459 с.;

Сьоміна А. Букіністична й антикварна книга / А. Сьоміна // Вісник Книжкової палати. – 2008. – № 9. – С. 8–11;

Ковба Ж. М. Антикварна і букіністична торгівля між минулим та майбутнім / Ж. М. Ковба, Ю. М. Колесник; Укр. акад. друкарства // Наукові записки. – 2011. – № 4. – С. 124–129;

Про затвердження Пояснень до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності : наказ Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 р. № 15. – Т. 4.